Види завдань з української мови по методиці критичного мислення

Метод «Сенкан» — це форма вільного вірша з п'яти рядків, що синтезує інформацію, яку отримали під час вивчення нового матеріалу. Цей вид роботи використовують як інструмент, щоб спонукати учня до розмірковування над темою. Сенкан — це п'ятирядковий неримований вірш із 11-12 слів.

1-й рядок — тема (іменник, який є темою сенкану);

2-й рядок — записують два слова — прикметники, що є означен­нями теми;

3-й рядок — дія (3 дієслова), пов'язані з темою;

4-й рядок — фраза з чотирьох слів, що виражає ставлення до те­ми, висловлюється розуміння теми;

5-й рядок — записують одне слово — іменник, що є синонімом (висновком) до теми.

Формула зі складання сенкану

1. Тема (іменник).

2. Опис (два прикметники).

3. Дія (три дієслова).

4. Ставлення (фраза-чотири слова).

5. Перефразування змісту (одне слово).

 «Сенкан» можна використовувати на стадії актуалізації знань, перевірки домашнього завдання, усвідомлення, закріплення, повто­рення матеріалу. Розвиває в учнів здатність узагальнювати, систе­матизувати інформацію, схоплювати складні ідеї та оформляти їх коротко. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибоко­го розуміння матеріалу.

Метод «Ґронування» («Асоціативний кущ»)

Стратегія навчання, що спонукає учнів вільно розмірковувати, відкрито висловлюватися на певну тему. Вона спрямована на стиму­лювання мислення про зв'язки між окремими поняттями. Для робо­ти обирають опорне слово чи поняття, словосполучення. Відповідно до нього добирають слова за певними зв'язками. Цю стратегію вико­ристовують на етапі актуалізації знань, перевірки домашнього за­вдання, подавання нового матеріалу, закріплення.
Етапи ґронування:

1) написати центральне слово чи словосполучення;

2) записати слова та фрази, що спадають на думку учня з обраної теми;

3)коли всі ідеї записані, установити там, де це можливо, зв'язки між поняттями.

Правила, яких слід дотримувати:

1) записувати все, що спадає на думку;

2) не зупинятись, доки є час на ідеї;

3) встановити якомога більше зв'язків.

Ґронування — це різновид роботи з письма, що може стати по­тужним інструментом для залучення до письма учнів, неохочих пи­сати. Ця стратегія допомагає тому, хто хоче краще зрозуміти само­го себе, свої знання, переконання щодо теми. Оскільки ґронування є письмовим видом діяльності, воно може пояснити авторові поняття та зв'язки, які він до цього міг не усвідомлювати. Після завершен­ня ґронування слід з'ясувати, як учні можуть використати отрима­ні знання у наступній роботі над текстом. Можна скласти «ґроно» на початку вивчення теми, а потім доповнити його під час закріплення.

«Збережіть останнє слово за мною»

Методика стимулює міркування та роздуми після прочитаного тексту. Учень, який розпочинав обговорення твору чи описаної у тексті події, учинок, передає естафету іншому. Після обговорення слово повертається до того, хто розпочинав. Таким чином, він отримує право підбити своєрідний підсумок, погодившись з тим, що говорили інші, чи заперечити, доводячи свою думку.

«Діаграма (кола) Венна»

Діаграма Венна будується на двох або більше великих колах, що частково накладаються одне на одного так, що посередині утворюється спільний простір. Інформацію, що стосується кожної проблеми, фіксують в окремому коло, а в спільну частину записують інформацію, що стосується всіх виділених складових. Цю стратегію можна використовувати на етапі перевірки домашнього завдання, усвідомленні змісту та закріплення. Варто пам'ятати, що важливим етапом роботі є синтез: пошук спільної площини для всіх виділених учителем кіл.

Після двохвилинної самостійної роботи груп учителі слід нада­ти кожній групі слово для коментарів або створити у класній кімнаті «галерею», прикріпивши створені групові діаграми на стінах з їх подальшим оглядом. Застосування цього виду роботи допомагає учням глибше зрозуміти зміст виучуваного матеріалу, суть поняття знайти першопричини подій, проаналізувавши факти.

«Порушена послідовність»

Форма роботи спрямована на перевірку знання учнями худож­нього твору. Учитель виписує важливі, на його думку, фрагменти тексту на окремих картках. Кількість карток залежить від обсягу тексту, знан­ня якого перевіряє вчитель. Учням пропонують відтворити текст із запропонованих частин якомога ближче до авторського варіанту.

Стратегія є доволі ефективною для перевірки домашнього за­вдання, її можна застосовувати на уроках перевірки рівня компе­тентності школярів. Учням пропонують кілька речень з тексту, записаних у поруше­ній послідовності. Вони об'єднуються в групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фік­сують на дошці або окремих аркушах паперу. Учні читають текст і перевіряють, а згодом обговорюють.

«Кероване читання або читання з передбаченням»

Після ознайомлення з назвою тексту, його автором перед читан­ням учитель ставить учням запитання, що дають змогу зробити при­пущення, про що саме буде текст (учні можуть висловлюватися, пра­цюючи у парах чи групах). Текст розподіляють на частини, надалі учні читатимуть його частинами. Зупинятися бажано на найціка­віших місцях, щоб створити таємничу ситуацію очікування. Після читання це передбачення аналізують.
Можна читати текст і заповнювати таблицю. Учні вчаться розу­міти текст, робити припущення, міркувати над змістом, порівню­вати та оцінювати. На дошці креслять таблицю і заповнюють її під час читання. Прочитавши заголовок, учні роблять перше припущен­ня, а вчитель записує його в таблицю. Далі читають першу частину тексту, відповідають на запитання: «Що відбулося?». Згодом обго­ворюють, які саме припущення були правильними (за потреби за­читують докази з тексту).
Дуже цікаво працювати за методом «читання з передбаченням». Свої передбачення учні можуть фіксувати у спеціальній таблиці. Пі­сля цього читають наступну частину тексту та перевіряють передба­чення (справдилися чи не справдились очікування). Цей вид роботи подобається учням, адже читати текст із передбаченням значно цікавіше. Діти почуваються співавторами, творцями, адже беруть активну участь у процесі навчання. Зміст прочитаного тексту глиб­ше сприймається й довше зберігається в пам'яті.

Метод «Рюкзак»

Метод етапу рефлексії дає можливість залучати кожного учня до роботи на цьому етапі, зокрема кожен учень стисло записує на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань і умінь, що отри­мано на уроці, він візьме із собою для використання на інших уро­ках, для виконання домашнього завдання?». Аркуші із відповідя­ми складають у рюкзак (уявний чи справжній). Вибірково ознайом­люються із ними.

Метод дає можливість:

•   виділити головне, визначити важливість матеріалу;

•   вносить в урок елемент гри;

•   дає можливість залучити до роботи всіх учнів;

•   надає вчителеві інформацію про кожного учня, про методи ро­боти, що сподобались їм;

•   створює основу для проведення мотивації на наступних уроках.

Метод «Сюрприз»

Цей метод можна використовувати на етапі рефлексії, що дає мож­ливість швидко та цікаво його провести. До початку уроку вчитель готує картки, що стисло ілюструють матеріал уроку і потребують ко­ментарів: розпізнавання формул, заповнення пропусків у словах то­що. Картки поміщають у яскраву «чарівну скриньку». Під час під­биття підсумків учні дістають зі скриньки картку і розв'язують за­вдання. Метод використовують для опрацювання результатів уроку, на якому були використано комплексні знання (наприклад, засто­совували декілька способів розв'язання задачі, формул чи правил). Завдяки цьому методу вчитель плавно переходить до коментуван­ня домашнього завдання, він надає вчителеві та учням інформацію про необхідність коригування знань.

Метод «Мозкового штурму»

Прийом допома­гає знаходити нові рішення, учить застосовувати здобуті знання на практиці. Доречно використовувати для збирання найбільшої кіль­кості ідей, фактів під час роботи в парах, групах або фронтально. Під час «мозкового штурму» учні можуть висловлювати будь-які думки з приводу запропонованої теми. Учитель занотовує всі висловлення учнів, навіть найабсурдніші. Жодна ідея не може бу­ти поганою. Цей прийом активізує роботу дітей, допомагає їм роз­критися, порівняти різноманітні думки і знайти багато нового та ці­кавого. У безперервному пошуку народжується істина, нові думки породжують нові відкриття.

Метод «Знаємо — хочемо дізнатися — дізналися»

Метод можна використати для того, щоб структурувати цілий урок. У процесі роботи спочатку вчитель просить подумати учнів над тим, що їм відомо з теми цього уроку, поставити запитання з цієї те­ми та знайти відповіді на них. Теорія навчання наголошує, що актив­не навчання краще, ніж пасивне. Учні вчаться краще, якщо вони:

•   пригадують відоме;

•   ставлять запитання;

•   підтверджують свої нові знання.

Учитель креслить таблицю на дошці чи на великому аркуші па­перу. Просить учнів назвати те, що їм відомо з цієї теми. Записує їх­ні ідеї в стовпчик «Що відомо?». Просить учнів поставити запитан­ня з цієї теми. Спочатку вони можуть проаналізувати вже відоме та відзначити, де їхні знання є неповними. Учитель записує їхні запи­тання до таблиці у стовпчик «Про що хочемо дізнатися? ». За потре­би, додає кілька власних запитань. Далі учням необхідно прочита­ти текст, прослухати розповідь учителя, щось вивчити або виконати певне дослідження. Учням слід нагадувати, щоб шукали відповіді на власні запитання та відзначали всі нові ідеї, на які не очікували.
Учні повідомляють про те, що вони дізналися з тексту. Спочатку вони називають відповіді, що знайшли на свої запитання у під­ручнику, а потім — усі цікаві або важливі ідеї, що виявили. Учи­тель записує це до таблиці в стовпчик «Про що дізналися?»

«Що відомо?»	«Про що хочемо       дізнатися? »	«Про що дізналися?»